Луганська область знаходиться в зоні різнотравно-типчаково-ковилових степів. Рослинність в результаті діяльності людини зазнала великих змін. Велика частина території області розорана, лише на схилах ярів, в долинах річок і в заповідниках (Стрілецький степ, Провальський степ) збереглися ділянки степової рослинності.

Тут зростає більше тисячі видів різноманітних рослин.

Лісів мало (близько 7 % території області). Вони розміщені вздовж річок, на схилах долин, балок і ярів. Переважають ліси байрачного типу. Вони ростуть в балках і відзначаються істотною різноманітністю: серед них нараховується близько 50 порід дерев і кущів. Переважають такі породи — дуб, береза, ясен. Підлісок представлений жовтою акацією, кущами терену, бузини, шипшини. Ці види зустрічаються на узліссі та прогалинах.

Д/З: Ознайомлення із лікакськими рослинами і іх застосуванням. Написати доповідь про одну з них.

15 лютого 2022

Тема: Основні водні обєкти свого краю та місцевості.

ПЛАН

1. Річка Борова.

2. Річка Баглай.

3. Гідрологічна памятка природи - джерело Містки.

Борова — річка в Україні, ліва притока річки Сіверський Донець. Довжина 84 км. Площа водозбірного басейну 1 960 км². Похил 1 м/км. Долина асиметрична, завширшки до 3 км в пониззі 2 км. Річище звивисте, шириною 2—6,5 м. Є стариці. Використовується на зрошення, господарсько-побутове водопостачання, рекреація.

Бере початок біля с. Кругле, протікає через територію села Містки. Тече по території Сватівського, Старобільського, Кремінського та та міста Сєверодонецьк Луганської області. Споруджено невеликі водосховища, багато ставків. На берегах річки численні бази відпочинку.

Притоки: Баглай, Гнила Плотва, Плотва, Філева Плотва, Конопляний Яр, Сухий Яр, Єрик (ліві); Боровик (права).\

Баглай, Мокрий Баглай — річка в Луганській області, ліва притока Борової. Довжина річки 9,2 км, площа водозбірного басейну 106 км², похил 3,6 м/км.

Витік річки розташований неподалік села Світле, звідси річка тече на захід, а потім на південний захід. Баглай протікає неподалік села Чепигівка, а на околицях села Містки, впадає у Борову.

На початку річки в біля села Світле споруджено ставок, також у 1965 році, неподалік села Чепигівка, споруджено став, площа якого становить 46,5 га, об'єм води 1,7 млн м³, гребля на ставі земляна, проїжджа, довжиною 365 м та висотою 4,5 м.

Станом на 2014 рік річка являє собою повністю зарослий лучно-болотною рослинністю потік, ширина якого 1 м, та глибина 0,4 м. Русло річки зароще очеретом, вербою та лозою

Джерело́ «Мі́стки» — гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення в Україні. Розташована на території села Містки Сватівського району Луганської області.

Площа 0,1 га. Статус присвоєно згідно з рішенням виконкому Ворошиловградської обласної ради народних депутатів № 402 від 7 грудня 1971 року, рішенням № 251 від 1 серпня 1972 року (в. ч.), рішенням № 247 від 28 червня 1984 року. Перебуває у віданні: Сватівський райавтодор м. Сватове.

Статус присвоєно для збереження джерела з питною водою, що живить річку Борову. Дебіт 1 л/сек.

Свердловина пробурена вручну 1910 року ковалем Іваном Комаровим. Глибина 64 метри.

8 лютого 2022

Тема: Екологічні проблеми поверхневих та підземних вод.

ПЛАН

Головні водно-екологічні проблеми

За результатами аналізу антропогенних впливів, яке проводило Міністерство екології та природних ресурсів України, в районі басейну річки Дон (до якого належить річка Сіверський Дінець і її притока Борова) та його суббасейнах було визначено такі головні водно-екологічні проблеми та їх причини:

1. Забруднення органічними речовинами як результат недостатньої очистки стічних вод або її відсутності;

2. Забруднення біогенними елементами як результат недостатньої очистки стічних вод або її відсутності, а також їхній змив з сільгоспугідь;

3. Забруднення небезпечними речовинами, що потрапляють зі стічними водами промислових та комунальних підприємств, пестициди та інші засоби хімічного захисту рослин, а також в результаті змиву з забруднених полігонів та при аварійному забрудненні;

4. Гідроморфологічні зміни, що пов’язані з протипаводковим захистом, гідроенергетикою, регулюванням стоку (ставки, водосховища), спрямленням русел річок.

5. Можливі ризики від впливу збройного конфлікту у Донецькій та Луганській областях, які посилюють головні водно-екологічні проблеми.

Крім цих головних проблем, до переліку слід включити забруднення побутовими відходами (зокрема пластиком) та зміни клімату (з паводками та посухами включно).

Саме на вирішення цих проблем мають бути спрямовані заходи, зазначені в Плані управління річковим басейном. Слід зазначити, що ці водно-екологічні проблеми є типовими для багатьох річкових басейнів України та Європи.

1 лютого 2022

Тема: Річка та її притоки, струмки. Особливості гідрологічного режиму.

ПЛАН

1. Річка, її частини та основні характеристики.

2. Річки нашого села: Борова та Баглай.

3. Особливості гідрологічного режиму річок нашої місцевості.

Річка - це природний водний потік, що має довжину понад 10 км, а коротшим дають назву струмок, а ще — по́тік.

Річки завдовжки до 100 км, вважають малими, до 500 км — середніми, а понад 500 км — великими.

Річка характеризується довжиною, шириною, площею водозбірного басейну, глибиною, падінням, похилом, витратами води, швидкістю течії, стоком наносів, хімічним складом води.

Річка має місце свого зародження — витік і місце (ділянку) впадіння в океан, море чи озеро або злиття з іншою річкою — гирло. Часто гирло є у вигляді дельти, коли тут накопичується велика кількість нанесеного осадового матеріалу і річка розчленовується на численні рукави.

Річки, що безпосередньо впадають в океани, моря чи озера або зникають у пісках і болотах, називають головними; ті, що впадають у головні річки, — притоками.

Головна річка з усіма її притоками утворює річкову систему.

Притоки: Баглай, Гнила Плотва, Плотва, Філева Плотва, Конопляний Яр, Сухий Яр, Єрик (ліві); Боровик (права).

Борова поблизу Сєвєродонецька

Борова поблизу с. Щедрищевого
Головень (Squalius) з річки

Станом на 2014 рік річка являє собою повністю зарослий лучно-болотною рослинністю потік, ширина якого 1 м, та глибина 0,4 м. Русло річки зароще очеретом, вербою та лозою.

Гідрологі́чний режи́м — закономірні зміни гідрологічних елементів водного об'єкта в часі, що зумовлені фізико-географічними і в першу чергу кліматичними умовами басейну.

Гідрологічний режим включає багаторічні (роки з підвищеною чи зниженою водністю), внутрішньорічні або сезонні (повінь, межень, паводок) та добові коливання:

рівня води (режим рівня); витрат води (режим стоку); льодових явищ (льодовий режим); температури води (термічний режим); кількості і складу твердого матеріалу, що переноситься потоком (режим наносів); складу та концентрації розчинених хімічних речовин (гідрохімічний режим); змін русла річки (режим руслового процесу).

Елементами гідрологічного режиму називають явища і процеси, які характеризують гідрологічний режим водного об'єкта (наприклад, коливання рівня, витрат води, температури води тощо).

Природний гідрологічний режим часто істотно змінюється під впливом господарської діяльності людини. Залежно від наявності або відсутності гідротехнічних споруд вирізняють гідрологічний режим регульований та природний або побутовий.

Найбільший вплив на гідрологічний режим справляють водосховища, за допомогою яких здійснюється (залежно від проекту) добове, тижневе, сезонне та річне регулювання стоку (наприклад каскад водосховищ на Дніпрі), а також канали (наприклад канал Дніпро — Донбас, канал Сіверський Донець — Донбас, Північно-Кримський канал).

Д/З: вивчити за конспектом.

16 листопада 2021

Тема: Польові методи досліджень.

В учнівській туристично-краєзнавчій роботі виділяють стаціонарні і (польові) похідні методи досліджень. Стаціонарні форми: робота на географічному майданчику, фенологічні спостереження, зустрічі із славетними земляками, уявні подорожі краєм, краєзнавчі олімпіади, конференції, лекторії, шкільні краєзнавчі естафети, конкурси, виставки, вікторини, випуск краєзнавчого журналу, радіо- і стінна газета, листування та обмін краєзнавчою літературою, видання альманахів та інші заходи, що проводяться на місці, в умовах школи, населеного пункту.

План уроку:

1. Як організувати експедицію.

Організація експедиції (походу) зазвичай починається зі зборів всіх бажаючих в ньому брати участь. На зборах керівник походу повідомляє про мету походу, маршрут (якщо він вже розроблений) і тривалість походу, про суму грошей, яку треба буде внести кожному учаснику, про те, що треба взяти з собою, розподіляє доручення, домовляється про наступну зустріч.

Коли в похід йдуть новачки, на зборах слід вважати приблизний список особистого спорядженняі пояснити, що чим можна замінити, якщо не знайдеться вдома.

Важливим в організації групи є розподіл постійних обов'язків.

Перш за все, треба виділити керівника походу і заступника. Зазвичай старшим стає найбільш досвідчений або авторитетний серед групи, в залежності від його кваліфікації та здібностей.
Далі з числа групи виділяється завгосп і відповідальний за спорядження. Перший разом з керівником складає раціон для походу і керує закупівлями, в поході видає черговим продукти і веде їх облік. Другий керує збором спорядження, в тому числі отриманням його напрокат, стежить за тим, щоб воно було до походу приведено в порядок, стежить за збереженням його в поході. За закінчення походу він за списком збирає спорядження і контролює, щоб всі речі повернулися до своїх власників, а прокатне спорядження було своєчасно здано.
Важливою посадою в групі є скарбник. Він відає фінансовими справами походу — складає разом з керівником кошторис, допомагає в зборі грошей з учасників походу, веде облік зроблених витрат тощо.
Згідно туристським довідникам і керівництв в групі виділяється ще санітар, який зберігає аптечку і надає першу допомогу. Однак на практиці першу допомогу, коли це буває необхідно, майже завжди надає керівник, і, таким чином, функції санітара зводяться до перенесення похідної аптечки.
Крім того, в поході згідно з посібниками належить виділяти ще й секретаря або кореспондента, одним словом, відповідального за ведення щоденника. Однак установа в групі такої посади для більшості походів навряд чи доцільна.

Вибір і розробка маршруту

Після того як визначено мету походу і визначився склад групи, настає черговий етап підготовки — вибір і розробка маршруту. Найпростіше йде справа з нетривалими походами по рідному краю. Для початку можна скористатися спеціальними путівниками, в яких рекомендуються вже розроблені маршрути. У путівниках міститься вся необхідна інформація про маршрути (в тому числі їх схеми), і можна легко підібрати собі той, який відповідає визначеним цілям і складу групи.

По мірі того як керівник і учасники будуть накопичувати досвід, у них почнуть з'являтися власні ідеї, спочатку у вигляді варіантів рекомендованих маршрутів, потім вони поступово переходять до самостійного складання маршрутів.

Знайомство з районом подорожі починається з вивчення літератури, в першу чергу спеціальної туристської, яка є в друкованому вигляді і в мережі Інтернет.

У ході збору відомостей про місцевість, якої планується подорож, починають поступово вимальовуватися декілька можливих маршрутів. До моменту загального обговорення зазвичай вони вже бувають приблизно намічені.

Після того як район подорожі остаточно обраний, починається детальна розробка маршруту по карті:

маршрут розбивається по днях;
вимірюються відстані денних переходів;
визначаються орієнтовні місця ночівель, днювань, якщо треба;
проведення дослідницьких робіт та екскурсій;
місця, де буде поповнюватися запас продуктів;
розробляються запасні варіанти на випадок необхідності скоротити маршрут або, навпаки, збільшити його, якщо залишаться зайві дні.

Після того як все це зроблено, на окремому аркуші складається графік руху приблизно за такою схемою:

День подорожі	Дата	Маршрут	Кілометраж	Примітка

Корисно також викреслити схему маршруту, показавши на ній шлях групи, денні переходи, місця ночівель і днювань. При цьому не слід думати, що ця схема може замінити собою карту. Схема є просто наочною ілюстрацією до графіка руху, не більше того. Йти в поході треба по карті.

2. Походи. Екскурсії.

Похідні форми: прогулянки, екскурсії, одноденні та багатоденні походи, подорожі на різних видах транспорту, експедиції, туристські зльоти тощо. Основні етапи туристично-краєзнавчої роботи: підготовчий, польовий і заключний.

Підготовчий період - упродовж цього періоду учні ознайомлюються з програмою і методикою проведення того чи іншого виду краєзнавчих досліджень, вивчають територію маршруту за літературними і картографічними джерелами, складають картосхему району і план маршруту, готують усе необхідне для спостережень.

Польовий період - це краєзнавчі дослідження під час екскурсій, походів чи експедицій за складеним у підготовчий період планом. Польові дослідження - це збирання відомостей про природу, історію й економіку краю, а також топонімічного, археологічного, етнографічного та інших матеріалів.

Заключний період - у цей період проводиться оформлення та облік результатів проведення туристично-краєзнавчої роботи, створення нових і поповнення існуючих краєзнавчих музеїв новими експонатами і матеріалами.

Основне завдання туристської мандрівки — сприяння активному відпочинку, зміцнення здоров'я, підвищення спортивної майстерності, набуття, прикладних і спеціальних навичок, виконання доручень науково-дослідних і музейних організацій, пошук реліквій слави нашого народу, огляд визначних туристсько-екскурсійних об'єктів.

3. Правила безпеки під час польових досліджень.

Безаварійність - найважливіша вимога до всіх туристичних походів. Навіть найпростіший вихід за місто малодосвідчених туристів може бути пов’язаний з елементами небезпеки.

Щоб туризм став джерелом зміцнення здоров’я і розвитку фізичних сил, кожен турист повинен суворо дотримувати в похідних умовах правил поведінки і техніки безпеки.

Важливе правило кожного походу — дотримання розпорядку дня і режиму харчування та особистої гігієни всіма його учасниками. Багатьом відома думка досвідчених туристів, що безпека залежить не стільки від складності маршруту, скільки від підготовленості й дисциплінованості учасників походу.

До небажаних наслідків у поході можуть призвести погане знання маршруту, темп руху, що не відповідає підготовленості туристів, низька дисципліна в групі, відсутність необхідного спорядження, невиконання правил купань і навчання плавання, самовільне спускання на лижах з гір, неправильна поведінка при виявленні вибухонебезпечних предметів, несприятливі метеорологічні умови, низький рівень технічної і тактичної підготовленості туристів, невміння долати природні перешкоди, зустріч з дикими тваринами і плазунами, отруйні рослини, недоброякісні продукти харчування тощо.

Згадане вище трапляється через недосвідченість членів групи або керівника, який погано організував всебічну підготовку учасників походу, не ознайомився як слід з районом мандрівки, складними ділянками маршруту і не намітив способи їх подолання. Керівник групи має твердо знати правила організації і проведення самодіяльних туристичних походів і мандрівок, методичні рекомендації щодо безпечного проходження маршруту і постійно стежити за суворим дотриманням дисципліни в туристичній групі.

Вказані правила повинен вивчати не тільки керівник, а й усі учасники походу, які відповідно до них проходять всебічну підготовку і виконують вказівки керівника групи. До початку походу кожен турист повинен прослухати цикл лекцій, бесід, ознайомитися з інструкціями і ознайомити з ними школярів.

Протягом усього походу слід суворо дотримувати санітарно-гігієнічних правил.

З метою запобігання нещасних випадків і захворювань не рекомендується пересуватися під час грози, сильного вітру, хуртовини, в туман, за винятком екстремальних ситуацій; необхідно суворо дотримуватися всіх вимог безпеки.

Не слід пересуватися після дощу по камінню, осипах, стрімких схилах. Круті схили, обривисті береги річок потрібно проходити з послабленими лямками на рюкзаках і страхувальними мотузками.

Не варто планувати пересування групи в спеку. Перебуваючи на сонці, потрібно одягати панаму або кашкет, сонцезахисні окуляри.

Якщо на шляху групи виникла пожежа, яку загасити самотужки неможливо, туристи терміново відходять у безпечне місце і, коли це можливо, сповіщають про побачене в сільраду, протипожежну охорону або міліцію.

При переході групи по кризі замерзлої річки чи озера слід перевірити відсутність тріщин, вимоїн, повітряного простору між шарами льоду або між льодом і водою. Лід має бути не менше 10 см завтовшки. Той, хто в групі йде першим, страхується мотузкою. Не слід підходити до краю льоду ближче як за 100 см. Небезпечно переправлятися по льоду, під яким знизився рівень води або вона затопила його поверхню.

Страхування необхідне на всіх небезпечних ділянках маршруту. Керівник групи приймає рішення щодо його організації, способу здійснення і розміщення туристів.

Одяг туристів має відповідати порі року і погоді. При похолоданні слід більше рухатись, на привалах надягати теплі речі, пити гарячий чай, каву. В сиру погоду, якщо є можливість, треба просушити одяг, взуття, спальні мішки, рукавички, шкарпетки, намети.

Щоб їжа не стала причиною отруєння, дотримуйтесь таких правил: молоко обов’язково кип’ятіть, не вживайте варені ковбаси, продукти, які втратили звичайний вигляд, колір і запах, консерви з банок, що здулися. Питну воду, набрану у випадкових джерелах, обов’язково кип’ятіть!

Особливої турботи керівникам походів завдає купання, адже доводиться купатися в незнайомих водоймах, а це іноді пов’язано з небезпекою для життя. Тому, завжди дотримуйтесь таких основних правил: перевірте місце купання — воно має бути чистим, без корчів, ям, каменів; по можливості обмежте його кілками з натягнутою на них мотузкою; навчайте дітей плаванню на мілкому місці (вода має бути до пояса). Не слід купатись, якщо у вас погане самопочуття, ви втомились або перегрілись.

4. Пішохідний та інші види туризму як способи краєзнавчих досліджень.

5. Організація харчування. Медичні та гігієнічні навички туриста.

Харчування

Забезпечення нормального харчування – одна з найважливіших умов успішного проведення походу. При цьому треба пам’ятати, що розрахунки, купівля та пакування продуктів харчування – все це повинно бути зробленим заздалегідь, задовго до початку походу.

Харчовий раціон визначається перш за все тривалістю та складністю походу. Так, харчування в поході вихідного дня може бути без приготування гарячих страв. Харчування у походах більш подовжених має бути триразовим.

При складанні меню необхідно враховувати вимоги, пропоновані до продуктів харчування для походу:

1. Висока калорійність (приблизно 2500 – 3000 ккал на одну людину в день для пішохідних походів);

2. Правильне співвідношення білків, жирів і вуглеводів - приблизно 1:1:4 (для категорійних походів з гірського туризму – 1:1,5:4,5);

3. Наявність різноманітних вітамінів;

4. Стійкість до псування при тривалому збереженні;

5. Розмаїтість (досягається шляхом застосування різних приправ, соусів, спецій і т.п.);

6. Відносно невеликий обсяг і вага (приблизно 800-900 г сухих продуктів для однієї особи на один день походу);

7. Висока якість (дотримання контрольних термінів споживання продуктів, зазначених на упакуванні).

Крім продуктів, необхідних для організації триразового харчування ще планують і готують до походу, так зване “кишенькове харчування”. Сюди входять: ізюм, сухофрукти, чорнослив, горіхи грецькі чи лісові без шкірки, льодяники, карамельки, полівітаміни і т.д. Ці продукти завідувач харчуванням видає невеликими порціями на малих привалах, або зранку кожному туристу, який самостійно визначає коли і скільки з’їсти.

Медичні навички

Режим походу повинен задовольняти загальногігієнічні вимоги та забезпечити раціональне чергування праці і відпочинку. Планування та подолання маршруту походу здійснюється таким чином, щоб фізичне навантаження не викликало надмірного стомлення організму. Спортивні туристичні походи і подорожі проходять в умовах підвищених вимог до організму людини. Всі туристи перед походом повинні пройти медичний огляд, який проводять фахівці.

Небезпеки, можливі в походах, можна звести до двох груп: небезпеки, пов’язані з явищами об’єктивного характеру і небезпеки, пов’язані з неправильними діями туристів. До першої групи відносяться особливості рельєфу місцевості (підйоми, спуски різної крутості і характер ґрунту) і кліматичні умови (вітер, температура і вологість повітря, опади). У другу групу об’єднується величезне різноманіття питань пов’язаних з фізичною, технічною, тактичною підготовкою туристів; правильністю добору спорядження, взуття й одягу; з дисципліною в групі, досвідом учасників і керівників; а також психологічним кліматом, станом здоров’я і працездатністю кожного туриста.

У походах можуть виникнути будь-які травми і захворювання. Тому одним із завдань медичного забезпечення походів є попередження захворювань і травм, а також безпосереднє надання своєчасної і повноцінної медичної допомоги. Відомо, що походах трапляються травми. Травма – це ушкодження з порушенням чи без порушення цілісності тканини, викликане певним зовнішнім впливом. У туристичному поході буває спортивний і побутовий травматизм. Встановлено, що в походах переважають травми легкого ступеня у виді потертості, саден, забитих місць, опіків, і розтягання зв’язково-суглобного апарату.

Гігієна туриста

Особиста гігієна туриста — найважливіший захід профілактики захворювань, збереження бадьорості і доброго настрою. Для збереження і зміцнення здоров’я необхідно дотримуватись правил особистої гігієни: підтримувати чистоту шкіри обличчя, тіла, рук і ніг, щоденно чистити зуби, піклуватися про чистоту одягу і взуття. В поході шкіра забруднюється, внаслідок чого створюються сприятливі умови для виникнення інфекційних захворювань. Крім того, закупорюються пори, що призводить до зменшення шкірного дихання і видалення вологи. Тому на привалах слід промивати швидкопотіючі місця: шкіру обличчя і шиї, пахові ділянки, шкіру стопи. Слід також робити огляд шкіри ніг, обробляти тріщини, подряпини, потертості йодом. Під час великих привалів слід прати білизну, чистити верхній одяг, стежити за взуттям.

Бівак, бівуак — місце розташування людей на відпочинку та ночівлі в умовах природного середовища. Організація біваку є необхідним і обов'язковим елементом видів спорту, пов'язаних з подоланням природних перешкод (альпінізм, скелелазіння, туризм, спелеологія), в зв'язку з необхідністю тривалого перебування в природному середовищі.

Д/З: скласти схему маршруту екскурсії в с. Містки

Термін виконання - до 23.11.2021

ПОЯСНЕННЯ ДО ВИКОНАННЯ ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Маршрут екскурсії - це найзручніший шлях руху екскурсійної групи від однієї локації до іншої заздалегідь визначеними дорогами, вулицями та іншими транспортними «артеріями». Під локацією при цьому розуміють місце знаходження одного чи зосередження кількох екскурсійних об'єктів, де зупиняються для їх огляду. Це може бути ділянка вулиці чи площа на міських маршрутах. Головне завдання маршруту - охопити всі відібрані для екскурсії об'єкти та забезпечити їх огляд у тій послідовності, яку передбачає логіка розкриття теми. При цьому доцільно мінімізувати переміщення між об'єктами, зменшити загальну відстань, що долатиметься екскурсантами.

Маршрут екскурсії може охоплювати як пам'ятки однієї групи, наприклад архітектури чи історії, так і різнопланові об'єкти, що характерно для оглядових екскурсій. При цьому варто уникати монотонності зорового ряду, тобто бажано, щоб об'єкти відрізнялися один від одного, насамперед, за зовнішнім виглядом. Враження екскурсантів «затухатимуть», а інтерес слабшатиме, якщо кожна наступна пам'ятка не перевершуватиме попередню.

Розробка маршруту передбачає визначення місцезнаходження об'єктів і порядку їх відвідування, виявлення наявних транспортних шляхів, що ведуть до них, та ін. При цьому остаточно з'ясовується, чи відвідуватиметься пам'ятка. Адже об'єкти не повинні бути відсторонені та мають «вдало» лягати на маршрут без непотрібних «гаків», «петель» і «тупиків», які «накручують» зайвий кілометраж чи призводять до повторних проїздів однією і тією ж ділянкою. На маршруті не допускаються також тривалі паузи, що порушуватимуть цілісність розповіді екскурсовода. Тому переїзд або перехід між об'єктами однієї підтеми екскурсії не повинен тривати більше 10-15 хвилин.

Отже, під час розробки маршруту екскурсовод повинен виконати такі завдання:

- визначити, де починається маршрут і де він закінчується, а також з'ясувати місцезнаходження відібраних об'єктів та послідовність їх відвідування;
- прийняти рішення щодо місць зупинок для огляду пам'яток, а також уточнити, які екскурсійні об'єкти знаходяться на цих зупинках;
- виявити наявні шляхи сполучення та прийняти рішення щодо способу пересування (пішки, автобусом чи іншим транспортом) на різних ділянках маршруту;
- розробити схему пересування між зупинками, яка в межах населених пунктів прокладається вулицями, а між ними - автомагістралями чи іншими шляхами сполучення;
- підрахувати загальний кілометраж маршруту та окремих його ділянок, якщо маршрут комбінований, пішохідної та транспортної.

Розробка маршруту закінчується створенням його картосхеми (ЯК ПРИКЛАД КАРТОСХЕМА ЕКСКУРСІЇ МІСТОМ ЧЕРНІВЦІ, НАВЕДЕНА НИЖЧЕ Вам потрібно створити таку, але з урахуванням обєктів для нашого села!!). Якщо екскурсія міська, то шлях прокладається вулицями і площами, якими буде пересуватися група. Про спосіб пересування групи свідчить характер лінії, а на напрям вказують стрілочки на ній. Наприклад, суцільною лінією можна позначити пересування пішки, а штриховою - автобусом.

Обов'язково на картосхему умовними значками наносяться екскурсійні об'єкти, які нумеруються відповідно до послідовності їх огляду. Ці умовні значки з номерами виносяться в легенду карти та підписуються назвами об'єктів. Інші елементи, що можуть вказуватися на картосхемі, - це місця зупинок на маршруті. В легенді ж можна зазначити, на яких зупинках буде розглядатися та чи інша підтема екскурсії.

9 листопада 2021

Тема: Основи організації пошуково-дослідницької краєзнавчої роботи. Теоретичні основи досліджень.

План уроку:

1. Роль наукових досліджень для людини. Збір наукової інформації.

В сучасному світі все більше уваги приділяється розвитку науки і техніки. Збором, аналізом і узагальненням інфорації займаються вчені застосовуючи теоретичні та здобуті практично знання. Основним завданням НДР (науково-дослідницької роботи) є одерження і використання нових знань у певній сфері. Надзвичайно високими темпами розвивалась наука в XX столітті. На основі досягнень математики, фізики, хімії, біології та інших наук набули розвитку молекулярна біологія, генетика, кібернетика і т.д. Швидкі темпи розвитку науки у XX ст. стимулювали створення наукознавства, яке вивчає закономірності функціонування й розвитку науки, структуру та динаміку наукової діяльності, економіку й організацію наукових досліджень, форми взаємодії з іншими сферами життя суспільства.

2. Вибір теми досліджень. Правила збору наукових матеріалів.

Кожне наукове дослідження має тему, мету, обєкт, предмет та науковий напрям.

Мета наукового дослідження – це всебічне та достовірне вивчення об`єкта, процесу або явища, їх структури, зв`язків та співвідношення на основі наукових принципів і методів пізнання, а також отримання і впровадження корисних результатів. Будь-яке наукове дослідження має свій об`єкт і предмет дослідження. Об`єкт дослідження – це матеріальна або ідеальна система. Предмет дослідження – це структура системи, закономірності взаємодії елементів у середині системи і поза нею, закономірність її розвитку, різні властивості та якості цієї системи. Науковий напрям – це наука або комплекс наук, у межах яких виконується певна наукова робота. Розрізняють технічні, біологічні, історичні та інші напрями. Ми з вами будемо працювати в краєзнавчому напрямі.

3. Основні методи наукової роботи. Спостереження, опитування, експеримент.

Спостереження - це метод дослідження, який полягає у спостереженні за обєктом дослідження, записі результатів з подальшим їх аналізом.

Опитування - це метод дослідження, який полягає у зборі інформації про досліджуваний обєкт шляхом безпосереднього (усне опитування, інтерв'ю) або опосередкованого (письмове опитування) спілкування того хто опитує з респондентом.

Експеримент - це метод дослідження, який прорводиться в спеціально створених умовах і повторюється декілька разів з метою отримання обєктивних результатів і виявлення причинно-наслідкових звязків.

4. Інформаційне забезпечення для досліджень. Літературні джерела. Робота в бібліотеці. Бібліографія, література.

Перші елементи науки з’явились у Стародавньому світі в зв’язку з «інтелектуальним стрибком» VIII-VI століть до н.е. Зокрема, у Давній Греції сформувалися перші форми пізнавальної діяльності: систематичне доведення, раціональне обґрунтування, логічна дедукція, ідеалізація, які започаткували фундамент розвитку сучасної науки. Знання поступово накопичувались, тому виникла потреба у їх передачі, це було однією з причин виникнення писемності. У суспільстві з’являється потреба в посередниках, які переносили б знання від одного покоління до іншого. Так знання почали передавати за допомогою книг, яких зараз існує велика кількість.

До літературних джерел відносять більшість книг (виняток становлять довідники), періодичні видання, науково-технічні звіти, дисертації, депоновані рукописи тощо. Вторинні джерела інформації є результатом опрацювання одного або декількох первинних документальних джерел.

ПРИКЛАДИ ОФОРМЛЕННЯ БІБЛІОГРАФІЧНОГО ОПИСУ У СПИСКУ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Згідно з ДСТУ 8302:2015 «Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання»

Характеристика джерела

Приклад оформлення

Книги: Один або декілька авторів

Електронні джерела

1. Дичківська О. О. Інноваційний менеджмент : конспект лекцій. Київ : ДІА, 2018. 82 с.

2. Бондаренко В. Г. Історія України. Львів, 2017. 153 с.

3. Українські звичаї і традиції (електронний ресурс) - режим доступу: http://..........html/ - Назва з екрану

5. Правила оформлення науково-дослідних робіт.

Кожна науково-дослідницька робота має бути виконана за певними правилами.

Шрифт Times New Roman, розмір 12-14, інтервал між рядками 1-1,5.

Науково-дослідницька робота повинна містити такі складові:

1. Титульний лист (вгорі вказується повна назва навчального закладу освіти та його підпорядкування; нижче посередині назва-тема роботи в лапках з великої літери; нижче з правого боку імя і прізвище учня, клас; нижче педагогічний (науковий) керівник: П.І.Б. повністю, посада; внизу посередині назва населеного пункту і рік написання)

НАПРИКЛАД:

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД « МІСТКІВСЬКИЙ ЛІЦЕЙ»

СВАТІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТ

"Спогади про шкільні роки П.І.Б."

Виконав:

Імя та прізвище

учень (учениця) 8 класу

Педагогічний керівник:

Наталія Волошина

викладач курсу "Досліджуємо рідний край"

Містки, 2021

2. Вступ (короткі загальні відомості)

3. Основна частина (Може складатись із декількох розділів: а)початкові класи; б) старша школа і т.п.)

4. Висновок (узагальнення роботи)

5. Додатки (фото, копії документів і т.п.)

Д/З: написати роботу (за краєзнавчим напрямом) "Спогади про шкільні роки моїх батьків (П.І.Б.)" оформити роботу відповідно до правил зазначених у пункті 5.

Термін виконання - до 16.11.2021

2 листопада 2021

Тема: Територія своєї місцевості на плані і карті.

1. Види умовних знаків топографічних карт:

а) лінійні (дороги, річки, лінії звязку та ін.)
б) контурні або масштабні (ліс, озеро, фруктовий сад)
в) позамасштабні або значкові (школа, джерело, вітряк та ін)
г) пояснювальні

Приклади кожного з видів умовних знаків наведено в мал. 1

Знання умовних знаків карти, це те ж саме що знання букв для читання в літературі, воно дає можливість нам читати карту, дізнатись інформацію про рельєф місцевості, автошляхи, забудову населених пунктів.

Чим більше умовних знаків ви знаєте, тим повнішою буде інформація про місцевість зображену на карті.

1. Плани і карти нашого села з різних джерел.

Топографічна карта північної частини Луганської області масштабу 1:200 000

Домашнє завдання: письмово скласти розповідь з використанням умовних знаків (не менше 10 шт)

Виконане домашнє завдання надіслати на Viber 095-01-962-80 (Волошина Наталія) до 05.11.2021