Ведуча 1. Сьогодні ми зібралися в День вшанування учасників бойових дій у Афганістані. Не одним сивим пасмом закосичена ця дата - 15 лютого, день,
коли нарешті в далекому 1989 р. закінчилась для народів колишнього СРСР десятирічна кривавиця трагічної війни в Афганістані. Афганістан... Уже двадцять п’ять років у нашій свідомості прописалося це слово не як географічна назва далекої мусульманської країни, а як синонім людського лиха, справжнього людського пекла.
Ведуча 2. За кожним воїном-афганцем – доля, життєвий подвиг,крок у Безсмертя. У страхітливому полум’ї війни народжувались молоді солдати і командири, вони – з перших днів служби в Афганістані пізнали ціну життя, склали екзамен на зрілість.

Війна безжально перекреслила надії, плани, понівечила долі молодих хлопців. Там серед моторошних смертей, коли життю щохвилини загрожувала небезпека, вони - мужніли і загартовувалися.
Хто ж відповість?
Як захлинався бій останній
І ущухав вогонь атак,
Упав юнак в Афганістані
Двадцятирічний мій земляк.
Упав, з очей спадали зорі,
Темніла неба пилина...
О, боже мій, що тільки творить
Людьми придумана війна.

(песня Просто война)

Ведуча 1. Прошу вшанувати пам,ять загиблих воїнів-афганців хвилиною

мовчання.

Хвилина мовчання

Послухай – і серцем почуєш в цей час, -

Як гомін струмка, як пташине ячання.

Здаля голоси долітають до нас

Ця мить – не прощання.

А вічне стрічання

Із тими кого вже не стрінемо ми,

Коли наступає хвилина мовчання

І пам’яті нашій клекочуть громи.

(звучить метроном)

Вед.1 Далекий грудень 1979 року .. Далека та чужа країна Афганістан...

Безглузда війна ... скільки смертей , скільки горя за 10 років. Проте ця безглуздість не применшує героїзму воїнів там, в афганському пеклі. Ніхто та ніщо не має бути забутим, аби не забути - треба пам'ятати , а щоб пам'ятати - треба знати.

Всі Знати і пам'ятати

(звучить пісня про Афганістан).

Вед 2. Сьогодні ми зібралися , щоб вшанувати пам'ять тих, хто поліг у афганських ущелинах та поклонитися тим, хто прийшов із війни живим, хоча з пораненою душею. Молоді люди йшли туди не за орденами і медалями - вони свято вірили, що виконують інтернаціональний обов'язок.

Вед.1. Війна закінчилася , а історія - вічна. Відійшла в історію й афганська війна. Але ще довго будуть повертатися спогади про ті події . Війна не проходить безжалісно. Афганістан навічно залишиться в душах і серцях покоління, опаленого вогнем.

Вед. 2. Потрапивши на палаючу афганську землю, мужні воїни інтернаціоналісти всім серцем прийняли її біль як свій і до останнього подиху захищали інтереси чужого народу.

Вед. 1. Багатьом із них ніколи вже не повернутись до рідної хати, не побачити ні близьких, ні неба, ні краси чарівної землі.

Вед. 2. Вони поляжуть навіки. Кого поховають товариші, хто пошматований (над землею) розлетиться в прах на гігантських фугасах. І тільки гнівний його дим понесуть над землею східні вітри.

Історик 1. 1979 рік. В Афганістані перемогла квітнева революція. До влади прийшли дружні до СРСР сили. Але нова влада не могла розв'язати всіх проблем цієї країни. Середньовічна відсталість, убогість, міжусобні війни: одні групи населення воювали з іншими, панували неписьменність, висока смертність.

Історик 2. Афганський уряд не раз звертався до уряду СРСР із проханням про надання військової допомоги. В цих умовах радянському керівництву, звичайно, треба було прийняти нелегке рішення: погодитися або уникнути втручання в афганські події. За словами Гареєва, заступника начальника оперативного управління генерального штабу.

Гареєв. ...Введення радянських військ було непродуманим, політичне помилковим кроком, що завдав величезних втрат нашій країні та афганському народу. Або взагалі не вводити війська, або ввести не 4—5 дивізій, а відразу 30—40, за 2—3 роки досягти стабілізації в країні та припинення бойових дій.

Історик 1. Тоді ні в кого не було сумнівів щодо правильності ухваленого рішення. І радянські війська, вірні військовій присязі, вирушили на чужу землю виконувати «інтернаціональний обов'язок».

Історик 2. Скільки разів так бувало: війни замислюють вже сиві політики, а в окопах опиняються ті, кому по 20—30 років. Що було? Як було? І чи так було?

Фрагмент відеоролика «Афганская война»

Солдат 1. Афганістан мені видався раєм. Річки казково голубі, червоні маки ростуть, багаття маків біля підніжжя гір.

Побачив блиск зниклої в пісках змії. Риб'ячий блиск. Ніякої війни...»

Солдат 2. Открываю страницы афганской войны,

Где желтеют бумага и строки:

Ведь уроки, котрые извлечены,

Прояснились не в скорые сроки.

Делал записи наспех,но все — набело,

Как история мне диктовала.

Ну, а то, что ни строчки

В стихи не вошло,

На войне зтой тоже бывало.

Солдат 1. Перші 8—9 місяців спали, де доведеться: на землі, в кабінах автівок. Потім поставили намети. З кінця лютого до кінця березня — тут постійні дощі. Потім настає страшна спека. Один лейтенант привіз із собою термометр зі шкалою розподілу до 50°. Коли повісили на сонці, він луснув.

Солдат 2. Що найбільше вразило в Афганістані — це вбогість. Бідні оселі, змарнілі, голодні люди. Убогість проступає всюди — одяг, житло, навіть очі. Коли ми приїхали, зима була. Снігу не було, але вітер пронизував до кісток.

Солдат 1. У квітні вперше поїхали в рейд. Супроводжували продукти. Там дізналися, що є душмани. Постійний обстріл на дорогах. Весь час у напруженні. Якось душмани влаштували засідку. Сховалися на деревах, прив'язавши себе до стовбурів. Було дуже складно визначити, звідки ведуть вогонь. Викликали на допомогу гелікоптери.

Ті обстріляли сади. Ми після обстрілу ходили їх прочісувати. Деякі мертві душмани впали на землю. Інші так і залишилися висіти на деревах.

(Звуки обстрілу.)

Вед. 1 У перші роки війни стало зрозуміло, що використання танків в умовах гір, обмеженої кількості доріг було неприйнятним. А ось бронетранспортери і автомашини «Урал-4320» показали себе з найкращого боку.

Вед. 2. Радянська 40-ва армія, що була дислокована в Афганістані, здійснювала охорону комунікацій, аеродромів, промислових та інших об'єктів.

(Вірш «Афганистан».)

Завалы, заслоны, засады,

Барханы, сугробы, ветра,

Наверно, забыть это надо,

Но помнится, словно вчера.

Страна, что за речкой, на юге,

Как мы ее звали под час,

Близка, словно песня о друге,

Навеки ушедшем от нас.

Вед. 1. У афганській війні загинуло майже 15 тисяч українців, 290 воїнів зникли без весті. З нашого Сватівського району виконувало інтернаціональний обов'язок 131 юнак. Із них ____ чоловік Містківської територіальної громади це:

Вед. 2 Сьогодні ми схиляємо голови перед загиблими афганцями,хай горить на нашому заході свічка, як болючий-щем про тих людей, що навічно стали журавлями.

Вед. 1 Падали хлопці на чужій землі, а в них на м'яких долонях лінії життя такі довгі і прекрасні. Разом із ними пішло у небуття чиєсь щастя. Разом із ними загинули їхні ненароджені діти. Але вони живуть у пам'яті бойових друзів продовжують усміхатись зі сторінок солдатських альбомів. Вони вічно живуть у зболених, згорьованих, люблячих материнських серцях.

Дівчина: Вишивала мати синові сорочку

На весільне свято - з вечора до ранку.

І благала долю : «Повернись, синочку, Повернись, рідненький із Афганістану.» Вишивала мати по канві узори,

Вишивала в квітах болі і тривогу,

Два тягнулись роки, як безмежне море, Чатували очі жадібно дорогу.

І як ніч приходить, сон склепить повіки, Бачить вона сина, милу наречену,

Вже весілля ходить в неї біля вікон -Довгождане свято, райдужне, зелене.

Ось уже синочок в її вишиванці,

У фаті, мов лебідь, поруч з ним невістка.

І не знала мати, що її сорочка

Тихо ляже в скриню, нам усім на докір,

А її рукава - згорнуті, мов крила

Сокола, що згинув у бою жорстокім.

І тепер листівка не прийде од сина,

Де вітання щире з березнем із Восьмим.

І салют прощальний, що у небі синім, Сивиною ляже матері на коси.

АФГАНСЬКИЙ ВАЛЬС ПІСНЯ

Вед 1 Ми обіцяємо ніколи не забувати якою ціною було завойоване мирне життя. Будемо гарно вчитися, щоб бути гідними тих, хто віддав своє життя за наше сьогодення.

Вед.2 Нехай же ніколи не зазнають війни ваші сини, не побачать на тлі чорного неба траси кулеметних черг, не схилять скорботної голови біля "чорного Тюльпана". Живіть же в мирі та злагоді! Бо живете за тих_,хто поліг в Афганістані. Вище піднімайте стяг пам'яті, щоб ніхто в світі не міг зробити вигляду, ніби він забув, як чекали першого дня без війни.

Вед.1 А вам хочемо побажати

Здоров'я, щастя зичимо без міри

. У цей чудовий світлий день.

Живіть, у щасті, добрі і мирі

На хвилях радості і сонячних пісень.

Вед. 2 На цьому наш виховний захід закінчився. Дякуємо за увагу.